«Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: за і проти»
Відпусти мене, комп’ютер
Я благаю, відпусти.
У наше цифрове XXI століття, багато землян задаються питанням: хто переможе комп'ютер або книга? Вам пощастило жити в час небувалого злету науково-технічного прогресу, жити у Столітті інформації. 16 квітня для учнів 7-10 класів було проведено диспут «Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: за і проти» Захід проходив у формі дискусії, де учні мали можливість визначитися, що важливіше, книга чи комп’ютер, обговорити такі важливі питання :
«Чи потрібно читати книжки?» «Чи приділяти час комп’ютеру?» . Головна мета дискусії – допомогти дітям зрозуміти, що сучасні джерела інформації не витісняють книгу, а їх треба поєднувати у використанні. А також роз’яснити, що оволодіння основами інформаційної культури підготує їх до будь-якого виду пізнавальної діяльності, забезпечить здатність жити в інформаційному суспільстві.
На мою думку, цей захід не пройшов дарма. Уміння вибирати книгу чи знаходити інформацію за допомогою комп'ютера — це справжнє мистецтво. Як оволодіти ним? Я вважаю,що саме уроки інформатики та відвідування бібліотек навчать вас цього мистецтва, відкриють вам шлях до нових знань, духовності.
Деякі помилково вважають що комп’ютер був створений лише для розваг. Під час дискусії учасники цілком спростували цю думку.
Пропонуємо вашій увазі творчі здобутки учасників дискусії – учнів нашої школи, які поставилися до завдання творчо та з душею і створили поезії про необхідність книги на комп’ютера як неподільного джерела знань і розваг:
Книга – це вічне джерело знань на Землі
Її читають усі, дорослі і малі.
Для когось це вірний порадник у світі,
Для іншого – скарб, що навчає жити.
Здається, мала, а розумна така.
Весела, прекрасна і чарівна.
Хоч завжди мовчить, але розуму вчить.
Нам тяжко без неї на світі прожить.
Катерина Сербіна
Був собі Славко Бабукін,
В школі був ні так ні сяк.
А в Контакті та у Фейсбуці
На всі руки був мастак.
Лайки ставив та репостив
Зазвичай чужі думки.
Що своїх немає зовсім,
Знали друзі та батьки.
Отже, час минає швидко,
Пора іспитів прийшла.
Тут ні «коменти» ні SmaйLи»
Не вирішують діла.
Зрозумів Славко, що школа –
Це наш шлях до майбуття.
А ті «Lайки» та «Репости»
Не покращують життя.
Вікторія Павленко
